А пам'ятаєш, як все починалось?
Наївно й просто: "А давай дружити?".
По різні боки рингу розігнали...
- Ще любиш?
- Я не можу не любити.
Це парадокс. Оксиморон. Насмішка.
Це не іронія, це вже сарказм від долі.
Та ми ще разом. Тільки тишком-нишком...
В нас відібрали все, але не волю.
І ми дволикі, і це трохи страшно.
Загальні ідеали в стороні.
А вірність масовому культу - то вчорашнє.
Ми зрадили усім. Лиш не собі.
подобається твій стиль написання, якась родзинка в ньому є єдине, до чого є претензії, це дієслівні рими і те, що часом збивається ритм і віршовий розмір "гуляє", а також подекуди рядки не римуються, але зовсім трішки над цим попрацювати і станеш взагалі майстром поезії
Хвостатий Їжак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
іхіхі, спасибі ) за зауваження також, вони мають під собою основу буду працювати над цим