…осінь сьогодні втрачає обличчя і тисне
у грудях особистий апокаліпсис серця
я знаю знаю це так зумисне
лоскоче вітер
пісню наших кроків....
___________________________________________________
…від суботнього дощу залишається мокрою стеля тиші
перетворюючи тінь на крик
наче воду в вино
розумієш одне - ти ще просто не звик
відчувати нового самого себе
серед тих
хто проповідує про неминучий кінець...
ти гравець
якого ніколи не покидає гра...
між проміжками ударів серця застрягає грудень
із землі виростає бажання пережити цю зиму
кожен свого часу зрозуміє затишок буднів
тільки б залишатись справжнім
якомога довше…
та зуміти витягти ножа
якого твій ворог щоразу вганяє тобі
у спину…
кожного разу твої твори мене підводять все ближче і ближче до Істини. іх не полкоментуєш...і просто сказати гарно... неможна, бо є дещо вище, і сильніше за будьякі слова.
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О. люба моя Істина вона ж у кожному із нас...глибо так...
дякую тобі щиро!
