(для тих, хто засумує)
Не плач наді мною, не стій,
Думки над вітром розвій,
Я в кожному вечорі де сни,
Я в кожній краплині роси,
Я в вітрі, що волосся твоє колише,
У небі, що хмарами дише,
У сонці, що повітря палить,
В кропиві, що руку жалить;
Я в тій безкінечній поляні,
Що простяглась в нерухомому стані,
Я в одинокому листочку, що в повітрі кружляє,
В цей час де упаде не знає;
Я в тому струмочку німому,
Що безшумно дзюрчить в колодязі старому,
Я в тих прозорих як краплі травинах,
В пісні, що грає у скринях;
У вічності сірій, в безодні блакиті,
У темному світлі, де видно сонця ниті;
Я там, де ти й не уявиш,
Я там, де ти лише мовчиш;
У цвіті веснянім й пилку,
Що восени все будить,
Я в тополиному м’якому пушку,
У найніжнішому твоєму страху;
Та в тих безкінечних розмовах,
У різних поетичних словах,
Я з подихом холодної зими,
Із морозом, що роздуває сніги;
Я з вітром.
ID:
380686
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 27.11.2012 14:06:06
© дата внесення змiн: 27.11.2012 14:06:06
автор: anInkpen
Вкажіть причину вашої скарги
|
приємно чути 
