Як боляче дивитись в очі мами,
Знаючи, що завинив,
Покинув їх, і полетів у світ незнаними шляхами,
Де не тільки совість, а й душу загубив.
Я думав, що літати буду
Як тей, що в небі сизий птах,
Махнув крилом по небосхилі,
Махнув крилом, і все в руках.
Я думав, всі здійсняться мрії,
Для цього - тяжко працював,
І всиню яму без надії
Я не вмітив, як упав.
Не вибратись, ніяк із неї,
Нема кому допомогти,
Нема коханої тієї
Ні друзям руку простягти.
Залишилась одна надія,
Що мама прийде, забере,
Пробачить біль, розчарування,
Бо внеї серце золоте.
І рознесеться грім степами
Захмарить небо голубе,
Неначе дьявол копитами
На шмаття душу мою рве.
Як боляче дивитись в очі мами,
Як соромно, пробач мене,
Хоч я твій син не ідеальний,
Та все одно люблю тебе!!!
... чуттєвий та емоційний вірш... на життєвому шляху нас можуть всі покинути - кохана, друзі, знайомі ... та мама ніколи не покине ні за яких обставин, хоч як би їй не було важко ... мамина любов та відданість найбільші і найсильніші на землі
Крапивний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так завжди є, ми спочатку віддаляємося, шукаємо себе, а потімтільки розуміємо, що в житті насправді головне Добре, що мама нас завжди розуміє, чекає і любить
Крапивний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00