Як боляче дивитись в очі мами,
Знаючи, що завинив,
Покинув їх, і полетів у світ незнаними шляхами,
Де не тільки совість, а й душу загубив.
Я думав, що літати буду
Як тей, що в небі сизий птах,
Махнув крилом по небосхилі,
Махнув крилом, і все в руках.
Я думав, всі здійсняться мрії,
Для цього - тяжко працював,
І всиню яму без надії
Я не вмітив, як упав.
Не вибратись, ніяк із неї,
Нема кому допомогти,
Нема коханої тієї
Ні друзям руку простягти.
Залишилась одна надія,
Що мама прийде, забере,
Пробачить біль, розчарування,
Бо внеї серце золоте.
І рознесеться грім степами
Захмарить небо голубе,
Неначе дьявол копитами
На шмаття душу мою рве.
Як боляче дивитись в очі мами,
Як соромно, пробач мене,
Хоч я твій син не ідеальний,
Та все одно люблю тебе!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376908
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Крапивний