Численні помахи скакалки
Мене до цілі наближали.
Я мріяв сильним стати змалку,
Та мрій одних було замало.
Легені рвуть залізні пута,
Напнулись груди, як вітрила.
Приймаю спорт, немов отруту,
І розпрямляю вільно крила.
Пливу стрімкою течією,
Лечу по небу гордим птахом,
Лункою піснею Орфея
Здіймаюсь вище з кожним змахом.
Здолать рекорди і вершини,
Пройти крізь біль випробування,
Пробитись листям конюшини
Асфальту крізь нашарування.
Солодке тіла оніміння,
В гомілках стомленість приємна, -
Сьогодні я боровся з лінню,
І вірю все ж, що не даремно.
Та іноді дууже не хочеться іти на тренування. А тоді перебореш себе, а після тренування не знаєш навіть, чого збиралася ці півтори найпрекрасніших години змарнувати на інтернет, чай, фільми чи навчання
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
умнічка, мало кого пробиває на геройство - побороти лінь
завтра ж свято - Покрова 
