Численні помахи скакалки
Мене до цілі наближали.
Я мріяв сильним стати змалку,
Та мрій одних було замало.
Легені рвуть залізні пута,
Напнулись груди, як вітрила.
Приймаю спорт, немов отруту,
І розпрямляю вільно крила.
Пливу стрімкою течією,
Лечу по небу гордим птахом,
Лункою піснею Орфея
Здіймаюсь вище з кожним змахом.
Здолать рекорди і вершини,
Пройти крізь біль випробування,
Пробитись листям конюшини
Асфальту крізь нашарування.
Солодке тіла оніміння,
В гомілках стомленість приємна, -
Сьогодні я боровся з лінню,
І вірю все ж, що не даремно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370575
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Олександр Обрій