постукала зима сьогодні в мої двері.
стоїть холодна на порозі подруга.
зайшла, як завжди, у своїй манері.
лиш усміхнулась я, і це була її заслуга.
присіли скромно, не потрібно чаю.
не треба призми тихих буднів.
бо цю панянку я прекрасно знаю.
їй лиш б почати з своїх груднів.
помовчимо, нам є про що мовчати.
так вишукано творимо ми тишу..
бо знаю я усе, що маю знати..
листа свого зимового напишу.
я розповім їй про свої печалі.
послухає, усміхнемось взаємно.
і попрощаємось ми з нею на вокзалі.
бо бачити її мені завжди приємно.