Вітер, небо, квіти
вийди на долі орбіту,
злети над землею Світу
у вирій, де людство - діти!
Пісню колише в тенетах
титан на піщаних ногах
зриває в хмільних менуетах
розпачливий скрегіт зітхань
Забувся, розбився, згубився
останній священний скрижаль
душевної муки лишився
солодкий неправедний чар
Обман з оманою блудить
спадає на очі вуаль
усе, що моглося і мрілось...
забута казки мораль..
Сном заржавілих питань
відповідей крил обрізаних
привидів душ непізнаних...
те, що моглося і мрілося...
Карпедіум! Карпедіум!
Слова без сенсу заплутані
як спрага повітря в зашморгу
остання спроба знайти, змогти, ІТИ!
Carpe Diem! Carpe Diem!
Вітер, небо, квіти
вийди на долі орбіту,
злети над землею Світу
у вирій, де людство - діти!
