Carpe Diem!

Вітер,  небо,  квіти
вийди  на  долі  орбіту,
 злети  над  землею  Світу
у  вирій,  де  людство  -  діти!
                       
Пісню  колише  в  тенетах
титан  на  піщаних  ногах
зриває  в  хмільних  менуетах
розпачливий  скрегіт  зітхань

Забувся,  розбився,  згубився
останній  священний  скрижаль
душевної  муки  лишився
солодкий  неправедний  чар

Обман  з  оманою  блудить
спадає  на  очі  вуаль
усе,  що  моглося  і  мрілось...
забута  казки  мораль..

Сном  заржавілих  питань
відповідей  крил  обрізаних
привидів  душ  непізнаних...
те,  що  моглося  і  мрілося...

Карпедіум!  Карпедіум!
Слова  без  сенсу  заплутані
як  спрага  повітря  в  зашморгу
остання  спроба  знайти,  змогти,  ІТИ!

Carpe  Diem!  Carpe  Diem!

Вітер,  небо,  квіти
вийди  на  долі  орбіту,
злети  над  землею  Світу
у  вирій,  де  людство  -  діти!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369682
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Хортиця