як важко кохати романтика!
романтиків зараз так мало.
хоч ні, ба навіть не романтика, а людину творчу.
ось він сміється, щось розповідає, і раптом – він замовк..
закрився у собі, як завжди.
а ти ламай голову.
романтичні прогулянки, листи, те, на що звичайні хлопці у наш час просто не спроможні.
вони забули, що такі речі взагалі існують.
вони взагалі забули про магію слів, жестів, простих речей, дрібних поглядів, щирих усмішок..
він про це пам’ятає щомиті.
дарує казку щохвилини.
але раптом – закриється в собі.
не відповідає на дзвінки.
зникає, нічого не сказавши.
він не прямолінійний.
його треба читати між рядків.
дивишся на нього – і ніколи не вгадаєш про що він думає зараз.
дивний він у мене.
його так важко кохати.
його так важко виправдовувати.
його так важко розуміти.
але він є у мене.
нехай просто буде він такий.
зі всіма цими плюсами-мінусами.
я не рахуватиму їх.
я просто радітиму, що він такий у мене є ..