Ти вартий того, щоб дістатись з червоного неба зла?
Чи вартий того, аби серце не билось частіше,
Щоб душа моя так і ніколи тебе не взяла
Із собою в полон до постійних страждань, що не тішать?
Ти вартий того, щоб терпіння своє витрачала
На всю нечисть думок, що так прагнуть помститись дрібницям?
Чи вартий того, щоб і очі лишались жадані
Серед всіх тих очей, що різняться своїм протиріччям?
А чи вартий того, щоб слова твої були почуті,
Щоб всміхнене лице цілувало загублену душу?
Чи ти вартий того, коли міць кам’яну не пробити,
Я все рівно збивала всі руки у кров. Це я мушу?
***
Так. Ти вартий цього, бо і досі твій образ спливає.
Навіть дум ти цих вартий, бо жила ними завжди лиш я.
Але все ж майбуття … та до тебе це все повертає…
Час покаже, навіщо й за що боролась сама.
