Я б, напевно, тобі пригодилась в житті,
Я б любила тебе, як ніхто не любив.
Ми би тішились нашій невинній простоті,
Бо кожен з нас свою самотність пережив.
Я б, напевно, тобі пригодилась в дорозі,
Дарувала б надію, як зневіра прийде,
Та любити з тобою ми зараз не взмозі -
Не чекає нас щастя з тобою ніде...
Я б, напевно, тобі пригодилась в оселі,
Цілувала би рани твої на душі,
Малювала б на стінах тебе аквареллю...
Від негоди б ховала, від холодних дощів.
Я б, напевно, тобі пригодилась в пустелі,
Втамувала би спрагу твою і печаль,
Ми назавжди були би з тобою веселі...
Та не віримо в казку обоє, на жаль.
Я б, напевно, тобі пригодилась в житті,
Я б любила тебе, як ніхто не любив!
Ми би тішились нашій невинній простоті -
Тільки б свою самостність ти загубив...
потрібно б попрацювати над формою.Розмір гуляє де припаде...Та і в цілому треба ще попрацювати над ним. Ідея-чудова. Успіхів!
