Серденько…♥
Як би ми обоє цього не хотіли, але вже скоро нам з тобою доведеться розлучитися…=( Не переймайся! Я не буду плакати!.. Навпаки, сміятимусь(ти ж знаєш, я інколи можу дивувати;))… Милий, я хотіла б попросити тебе, щоб ти не будив мене, коли ітимеш… Пам’ятаєш же, яка я лінива???=D Тож пишу тобі цього листа, щоб попрощатися заздалегідь!.. І пропоную тобі згадати деякі моменти, що ми разом пережили…=)
Пам’ятаєш, сонечко, як все почалося?.. Я тільки розійшлася зі своїм колишнім, як у моєму житті з’явився ти…=) Був таким ніжним, таким уважним, романтичним… Згадаю, як колись уранці ти приніс мені білого наливу… Я бачила, як ти почервонів, коли я взяла у тебе з рук одне, дякуючи!..=Ь Яблука були такими теплими… І дуже-дуже смачними!.. Жаль, що зараз від низ залишилися майже самі спогади…=( …А пам’ятаєш, як розцвіла троянда??? Така маленька і беззахисна…=) Може, тієї тендітності їй додавав її блідо-рожевий відтінок?.. Але зараз мені це байдуже! Тільки приємно згадувати, як ти вперше показав мені її… Хм…=) …Знаєш, зараз у мене цвіте вже чотири троянди!..=Ь …Ти пам’ятаєш, як ми удвох чекали дощу??? Наче якісь божевільні, ми ображалися на сонце!..=D Збоку це, звичайно, виглядало смішно, але тільки ми з тобою знаємо, що було в нас у душах… Страшенна спека, яка просто благала дощу!.. Справжнього!.. Але ти знаєш, я його й досі не дочекалась…=( …Проте, краще не будемо згадувати сумне!.. ;) Ти пам’ятаєш соняшники??? Здається, ніколи не забудеш… Я знаю, вони тобі дуже сподобались!..=) Та й мені, чесно кажучи, вони здаються дуже симпатичними!..=) В мене ще досі лежать на столі ті фото, що ти мені їх подарував…=) Там скрізь жовтопузі (бачиш, не забула, як ти їх називав!=Ь) соняхи на фоні блакитного неба… Дякую!.. =) …До речі, мені є ще за що тобі казати спасибі! =) Вдячна за те, хороший мій, що змусив мене нарешті навести лад у кімнаті!...=) Дійсно, в моєму робочому столі був безлад(але ж ти згадай, що я лінива!=Ь)… Сотні незакінчених задумів, які на початку здавалися мені ідеалом, тисячі непотрібних мені речей!.. Спасибі, що навчив мене прощатися з колишнім!..=)
І з тобою я прощаюся так само легко!..=) Але не тому, що усвідомила те, що ти мені не потрібен! Просто, я вірю в те, що ми ще зустрінемось…=) І ти в це вір, любий мій!..
Що ж??? Цілую тебе на прощання!..=*
Твоя маленька…=)
P.S. Знаєш, у своєму щоденнику я записую своїх колишніх(але це таємниця!=Ь) Ти не думай, це не для того, щоб колись їм помститися!.. =D Так от! Я запишу тебе в цьому списку сьомим… Інакше й не могло бути! І ти це добре знаєш!..=) Адже сім – це твоє число… Ти ж Липень…=)
НАРЕШТІ ДОЧЕКАЛАСЯ - ТИ НАПИСАЛА ТАКУ ГАРНУ РОЗПОВІДЬ-МОНОЛОГ! І ЯК ЗАВЖДИ СХИТРИЛА! Я ДУМАЛА, НЕВЖЕ У МОГО АНГЕЛА ВЖЕ СТІЛЬКИ БУЛО ЗАКОХАНОСТЕЙ, А В КІНЦІ - ЦЕ Ж ЛИПЕНЬ... ОТ ЖЕ Ж ТИ ХИТРУНКА-ІНТРИГАНКА! МОЛОДЧИНКА!!!
АнГеЛіНа відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00