Здрастуй, мій любий. Напевно називаю так тебе востаннє... Тому, що не мій, і не ... Ти запитаєш, а як же все те, що було між нами? Я - не знаю. Намагаюсь зрозуміти сама. Але, Бог - свідок, я не обманювала. Ти був таким ... добрим, ніжним, уважним, терплячим, пристрасним і люблячим, що я не могла опиратися. Хотілося саме таку людину мати поряд. Довіряти, бо знала, що не образиш, не зрадиш, не розчаруєш, не... Я чекала. Чекала, що однієї миті відчую до тебе, те, що ти до мене. І наша близькість не була розчаруванням. Вона була останньою моєю надією, що в мені прокинеться почуття на яке ти заслуговуєш. Я щаслива, бо в моєму житті був саме ти, справжній чоловік, з яким я усвідомила, усім єством, що я - жінка. Але, пробач, воно - не тенькнуло і не впало додолу, розбившись на скалки, від розлуки... Я знаю, що завдаю Тобі болю і від цього почуваюся ще гірше... Але більше так не можу. На наших спільних фото, Ти, світишся. Розумієш? Тільки Ти. Знаю, що у моєму житті більше ніколи не буде такого великого серця, як твоє, але моє мовчить... Напевно, я пошкодую. Але саме тому, що у моєму житті Ти - надзвичайна людина, я хочу, аби Ти був щасливим і коханим. Проте доки ми у цій недомовленості - я краду у тебе майбутнє. Бо ти чекаєш мене, а я не маю більше, що Тобі дати. Я - не злодій, я - заплуталась, у Тобі. Я знаю, що Ти простяг мені серце на долонях... Я була вражена і розгублена. І тоді несила було відмовитись від цього дива... Пробач. Я не можу його взяти, бо не можу віддати Тобі своє. Дуже шкода, що ти не моя казка. Не шкодую, що був, шкодую, що не будеш... Прости, якщо зможеш...
ID:
346347
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.06.2012 08:19:01
© дата внесення змiн: 26.06.2012 08:23:01
автор: Igyana
Вкажіть причину вашої скарги
|
