Я в тіні своїх бідних віршів,
Я люблю бути в тіні, збагни!
Та в куточку прожитих всіх слів
Свою руку мені простягни.
Люди судять мене по словах,
І, напевно, праві є вони!
Та у натовпі сірих цих мас
Мужню руку мені простягни.
Не жалій й не веди у безодню!
В божевіллі мене не вини;
Якщо раптом скучаєш за мною,
Просто руку свою простягни.
Гаснуть в вікнах чужих вогні,
Та в моїх лиш не згаснуть, знай!
Ти долоню свою мені простягни
І навік вже не відпускай.