Слухаю звуки тишини,
Розмовляю сама з собою,
Не усвідомлюю, що все маячня,
Не розумію, чому не з тобою.
Тепер забута, зраджена і одинока,
Блукаю подумки на самоті.
І сльози, захлинаючись, ковтаю,
І вже все одно чи люблю я, чи ні.
Чому? Скажи! Навіщо? Як?
Ти на муки мене прирік,
І серце моє назавжди забрав:
Я безсердечною стала навік.