Пафосна пісенька
1.
Зігнутися бубликом, бути дитиною,
Забути про щось, що пекло і гуло.
Під теплою ковдрою грітись годинами,
І благословляти злиденне тепло.
Бо день, який звався «навіщо?», зістрибує
У день, який матиме назву «коли?»
І правда слизькою холодною рибою
Мовчить, не дається у руки. Були,
Були невиразні, загуслі, затемнені
Хвилини недужі, хвилини чужі,
Але з гарячковістю новонавернених,
Шукаю стежини собі на межі.
Я просто блукаю містом,
Це все – не мої питання,
І хочу то не хотіти
Ніколи нічого більше,
То взяти усе й одразу…
А осінь-дитина місить,
В калюжах уявне тісто,
З якого не буде хліба,
З якого не буде дива,
З якого нам не зліпити
Ні образу, ні образи…
Приспів:
Обирай,
хто є ти
Каталогів багато.
Якщо зможеш, знайди
Те, чого там нема
Обирай,
куди йти,
Де поставити хату.
Заростають сліди,
Але все недарма.
Обирай,
хто є ти,
Гра не буде нудною,
Незліченні світи
Покалічений світ,
Тільки давні мости
Не пали за собою,
Ми ще стрінемось тут,
Остаточно живі.
2.
Шукаю стежини, чекаю на виклики,
А тихо, так тихо, тому і мовчу,
Тому і здається, що зникла і звикла
Не так і не тому світити свічу.
Так встань і ходи, моя душе засмічена,
Так встань, і ходи, і обтруситься пил.
Бо все не проявлене і непомічене
Ще вийде назовні, і вистачить сил
Усе пригадати, зібрати і збутися,
Нехай позіхають, мурчать і гарчать,
Тобі не минути, себе не минути,
І буде життя як тендітна свіча.
За мною хтось тихий ходить,
Він каже, що все довкола,
Ще досі не народилось,
Що часу пройшло замало,
Що навіть малі і кволі
Відчують одвічну силу…
Я вчора таки впізнала
Якісь нетутешні букви,
У них тріпотить світання,
А бути йому чи не бути -
Тепер і моє питання.
Приспів.
ID:
325376
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.03.2012 00:24:54
© дата внесення змiн: 27.03.2012 01:25:21
автор: Yelyzavetka
Вкажіть причину вашої скарги
|
