Я тихо посміхнувся в темряву крізь морозну шибку, вдихаючи солодкий запах пізньої Зими, що неквапно, боязко проходив повз милі тріщинки старого вікна. Привіт. Чудовий вечір, правда?
Ти захоплено видихнула. Я відчуваю твій усміх, він теплий і зігріває мене в цей останній лютневий вечір. Подивись на небо! Спробуй його на смак. Чорничний, мій улюблений. А колір?! - мовиш ти.
Я підхоплю на одному диханні - ми розділяємо це повітря на двох, воно наше: Твій улюблений - фіолетовий. Чому воно такого кольору? -спитаєш ти.
Ангели розлили фіолетову фарбу, малюючи для тебе чорничні ночі. Ніч, як спосіб життя, як мить для здійснення найголовніших мрій.
Це геть прекрасно. Це щастя! - промовиш ти.
Твоє "геть" вже не ріже мені вухо. Це така собі звичка! Мій приємний спомин про тебе.
А ще твої парфуми! Стандартні, зовсім не оригінальні, але наповнені тобою - твоїм характером, посмішкою.
Ти завжди різна - запах, колір очей, настрій.
Пахнеш малиною, м'ятою, шипшиновим чаєм.
Світлі,втомлені очі; темні, веселі; шалені. Прекрасні.
Посмішку я відчуваю за багато метрів, через телефон, через книги, які ти читала.
Я малюю на запітнілому вікні пацифік! Твоя слабкість. Моя звичка, набута завдяки тобі.
Скарлет.Тезі.Шерлі.
Тесс. "Сс.." - ніжно,витончено, солодко, мов чай з лимоном. Правда ж?
Мері. Кейт. Емілі.
49 синочків, 51 донечка, ти ж не забув, правда ж?
А як же Меггі?
Ах, Меггі.
Ми можем годинами говорити про наше майбутнє, обирати імена нашим дітям. Просто мовчати.
Тиша. Ти терпляче вслухаєшся.
Нас розділяє велика відстань. Декілька кварталів. Тисячі вікон з тьмяним світлом. Мільйони телефонних ліній. Але ти близько. Тут. Я можу доторкнутись. Почути твій голос, запах.
Я тебе люблю.
Ти мене любиш.
Дуже красиво.. і дуже тепло
Це проза.. але звучить як Поезія! Рідко можна зустріти настільки поетичну прозу)
Неймовірно майстерно передане почуття, ваша любов відчувається, коли читаєш цей текст
Перфектно, словом!
"відчувати посмішку через книги, які ти читала".... ум... це так влучно... посміхатись разом із нею під час кумедних моментів... а чом не сісти разом і не почитати вслух,ніжно обійнявшись... адже це так приємно...
