|
Таких як ми-немало й небагато,
нас не лякають болі страти.
Нас лякає вітер брехні,
нас лякають люди земні.
Відчуття пробігають тривожно,
не минаючи жодної клітиночки тіла,
в душі щось кричить"все дозволено,можна",
все ж не так,як здавалося,
все так,як моя особистість хотіла.
Кожна думка-іллюзія
відображена в дзеркальних очах,
з кожним кроком все ближче
підбігає реальність у снах.
Зачіпає за щось живе,
вириваючи залишки прожитих днів..
Жаль,що зі мною зараз не має маячка,
який так покірно й водночас повільно
мене по безодні життєвій вів.
Він не запитував мою особистість
"Чи ви згодні"..
він лише запалював погашену до життя пристрасть,
й далі йшов по безодні.."ви згодні,ви згодні"..
Я не відповідала на це запитання,
задаючи його сама собі,
виконувала свої заповітні бажання,
частина успіху з яких
адресувалась не мені...
Багато чого невдавалось..
падали мрії з висоти,
але я щільно затялась,
з метою свого досягти!
Перебіг подій,а позаду невдачі
крутились в моїй голові,
шукаючи спокою та притулку,
мені було не по собі
сидіти в глухому й темному кутку.
Я вийшла в світ,
подивитися,людино,на тебе.
Я сильно розчарувалася,
побачивши в клітці твоє небо..
Таких як ми-немало й небагато,
нас не лякають болі страти.
Нас лякає вітер брехні,
нас лякають люди земні.
Сміялися над нами люди
складаючи мрії в мішок,
а ми знаючи,що далі буде
не терли життя порошок..
Околиці міста-не наші
і люди зовсім не ті,
загублені,мов бідолахи
вештаються без цілі в житті.
Я не пробачаю коли вбивають,
сама ж вмераю,коли зраджують
показуючи назад рукою,
давно мною пройдену путь.
А там..сотні несуттєво прожитих,
чорних кварталів життя
сумним настроєм оповитих,
ведуть мене в забуття..
Це не безкінечність,
я не хочу вірити в замкнуте коло,
я хочу прожити лише один день,а не вічність
згадуючи все те,що було
Я ніколи не напишу про склянку з водою на столі
не випивши її до дна,
так само і ти,не побачиш смерті,
не спробувавши життя сповна.
Таких як ми-немало й небагато,
нас не лякають болі страти.
Нас лякає вітер брехні,
нас лякають люди земні.
ID:
310881
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 02.02.2012 18:21:47
© дата внесення змiн: 13.06.2014 14:52:54
автор: Elfi Sevenlen-Rosayr
Вкажіть причину вашої скарги
|
