в пропащім запаху від кабака
де п'яна музика луна
табачний дим, стояв стовпом
й стакан ,наповнений вином
в її руках тримався не сміливо
та, до губ торкався він так щиро
немов сама його просила
і за собою, в угарі п'яному манила
він був розрадою в її руках
він відганяв від неї сум і страх
вона на нього уповала
надію в нім вона шукала
і не цікавили її жлоби
що пили поруч , на них розвішані міхи
грішми сорили так бездарно
і зіркуб їй змоглиб дістати
та на небі хмарно ,немає смислу їм літати
все що захоче, зможуть купувати
які проївшіся слова
від них лиш рвота ця німа
заглушить їх ковток вина
заглушить все
яка безглузда маячня
лиш він один для неї хмари розганяв
і наче в мертвім морі, на широкім небозводі
для неї зірку він шукав
та незнайшов, він їй шептав
зірок на небі повно зустрічав
й любу для себе я б украв
та яскраво сяє лиш одна
що на Землі , промовив він її ім*Я
та сміх зірвав її уста
якаж це несенітниця й дурня
що возомнив собі простак
прийшов без зірки
гуляй і далі собі так
та незрозуміти було їй тоді
що він один ,блукав у темноті
у небі зорі рахував
її посправжньому кохав
тепер лиш музика лунає
й табачний дим в повітрі дихати мішає
стакан вина , трезвість їй неповертає
бо серце плаче і страждає....