У вирій летять дикі гуси,
Прощально змахнувши крильми,
У небо осіннє знялися
І літо кудись понесли
В пожовклих терпких заметілях
Кружля вереснева печаль
А землю лишать не хотілось,
Байдужа їм зоряна даль.
Далеко до теплого краю,
Самотньо в чужій стороні,
Тому до гнізда повертають
Щоразу вони навесні.
Летіти в пустелі не хочуть,
Немає там вранці роси.
За обрієм тихо гелгочуть
Прощай…до весни…до весни!..
