Із кожним роком спогадів все більше.
Чим далі день, тим ближчий твій фінал,
Чим далі день, тим води все тихіші.
А зараз що ? А зараз же аврал!
У сьогоденні все кипить, іскриться,
Немає часу на покій душі.
І доля наша, наче сива жриця,
То в холод кида, то трима в печі.
Сприймаєш це як даність, як потребу,
А як інакше, то й ніхто не зна.
Бо, якщо спокій світить в твоїм небі,
То це затишшя, потім же - гроза!
Із кожним роком спогадів все більше,
У когось світлі, в іншого – пітьма.
Та кожен сам їх ділить на дрібніші
Оті приємні, решта же – стерня’.
Нема канону на такі поняття,
Ти – світ, держава. Ти у ній глава.
Твої закони і твої порядки
На власні вчинки, на свої слова.
Дитинство у любові мами й тата,
І їх вказівки, правила життя.
Це для одного істина завзята,
Для іншого – момент його буття.
Так поступово ти сортуєш миті,
Їх вирізаєш, клеїш у літа.
Бурхливі ночі, дні несамовиті,
Є чорна смуга й біла полоса.
Із кожним роком спогадів все більше.
Чим далі день, тим ближчий твій фінал,
Чим далі день…ти праведник і грішник…
А нині що ? А нині же аврал!
26.02.2011
