...поза кадром залишиться більшість із того що ми пережили
кожного ранку шипучий аспірин та міцний чорний чай
і це таємничо-моторошне мовчання стіни
від якого тікай не тікай
все одно у кожного із нас різне пекло та різний рай...
я з часом звикну до того що тіло старіє швидше за душу
до нічного безсоння й ранкових невпевнених мрій
що сьогоднішній день буде м"яким неначе ведмедик із плюшу
що із ниви життя повисмикую увесь пирій
але насправді життя - це всього навсього приборкання стихій...
з кожним роком міцнішають сигарети та напої
слабшає віра і ламаються межі за які ти звично не виходив
і пам"ять згортається у масивні сувої
залишається час і неймовірні катаклізми природи
твоє непорушно-свідоме язичництво
ціла шафа речей які уже не підходять по моді...
з кожним прожитим днем нове просвітництво
нових/вчорашніх народів...
я хочу тобі сказати що на свій подив та страх
я знаю самотність неначе абетку...
і здається що живу у пустирях
а насправді кожного дня я граю в рулетку
подвоюю ставку і ставлю на чорне
а за плечима завжди є щось невідворотне
яке притягує...а може колись і пригорне...
я з часом звикну до того що тіло старіє швидше за душу
до нічного безсоння й ранкових невпевнених мрій
що сьогоднішній день буде м"яким неначе ведмедик із плюшу
"поза кадром залишиться більшість із того що ми пережили" кожне слово, ніби звичайне, відкриває звичні істини, але знову і знову дивуюся тому, як майстерно підібрані слова змінюють настрій і ось уже нові фрази зачіпають своєю гостротою.
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Марі, по першому враженні - я в захваті, але ще буду начитуватись...
"з кожним роком міцнішають сигарети та напої
слабшає віра і ламаються межі за які ти звично не виходив"
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
