Зараз вже не час для сентиментів
І для пусто-зголоднілих слів!
Та немає більше претендентів,
Хто б усе це слухати схотів...
Світ перевернувся догори ногами,
Заховає ніч самотні мої сльози,
Бо любов твоя покрита будяками...
Досить! Нам тепер не по дорозі.
Забувай потроху про зелені очі,
Не бери за руку коли з неба зорі,
Не з’явлЮсь вночі в твоїй сорочці,
Музою не буду у сумному творі!
І не стану більш про це кричати!
Ти не віриш зараз? Ну й нехай...
Я вже звикла, що тобі давно начхати
З ким й коли потрапити у рай... Прощай.
