І все-таки боляче, на місці топтатися,
Хапатись за нитки, назад обертатися.
І все-таки боляче, спати у холоді,
У темній кімнаті, в тілесному голоді.
Ще, боляче, слухати ваше: "На краще",
Невже ви не знаєте, так іще, важче.
Це треба самому, до кінця пережити,
Убити щось в собі, і вже не любити.
А ще треба, просто, у небо злетіти,
Залишить позаду старе, й не жаліти.
Бо тільки в польоті, душа оживає,
Коли мій Грифон, гордо крила здіймає.