Стоїть душа на роздоріжжі,
Думки розплавлюють мене,
Спинилась я на дивній межі,
В дорозі я знайду себе!
У спину поштовх відчуваю
І падаю навколішки в момент
Я сумно руки опускаю
Це був лиш мій експеримент?
З’їдають мене думки голі
«Куди іти?Навіщо і чому?»
Скрутилась,корчуся від болі,
«Аби забути цю чуму!»
Іду, в дорозі падаю,
Очей вже я не підніму
В ногах лиш втому вгадую,
Скажи мені,заради бога,скажи мені чому?
Чому втікаю в спогади
В дороги?У шляхи?
Хіба так важко людяно
Дістатися мети?
Що заховала усмішка?
Що значить наший страх?
Устромиш в серце кортика?
Чи справжнє зробиш з нас?
І знов самотня й мокра я
Від сліз, що витісняють НАС
Не прокляну вже небо я,
Бувай,я йду без Вас!(с)
(с)Тасія Тес
Черкаси
Лютий 2010
