Вже до нитки пахну твоїм тілом,
І пронизана тобою в самоті
Покусала губи я до крові...
Та тебе цілую у в вісні.
Вже до нитки пахну твоїм тілом,
Обіймаю і цілую до жаги...
Згадаю тебе тепер щоночі,
Бо до тебе я не можу не прийти.
Вже до нитки пахну твоїм тілом,
Навіть дихаю тобою і живу.
Сонцем я палаю на одинці,
Сповідаюсь небу і тебе зову.
Вже до нитки пахну твоїм тілом...
Змучилась без тебе... та сміюсь,
Бо повір, коханий, знає вітер,
Що колись тобою я таки нап’юсь.