Руйнують спогади усе і вітер не жене вже листя в даль.
Щось є в житті, та вже не те і не засмучує печаль.
Я напишу тобі листа про те, що будували ми у двох.
Пройшла вже осінь і зима – сама я не зроблю вже навіть крок.
Та, лист залишиться мені, залишиться мені, як спогади про нас, про те що було.
Лист – прощання на весні, прощання на весні
Чому пройшла зима: сиджу сама…Де ти моя зима?..
Набридло бути нам у двох, забули перший танець про любов.
Так добре нам було тоді, від щастя застигала в жилах кров…
Обманом це було усе, я не знайду хоч слід в твоїх очах.
Як розповісти про таке? Забути…Чи відправити листа?
Ні, лист залишиться мені, залишиться мені, як спогади про нас, про те що було.
Лист – прощання на весні, прощання на весні
Чому пройшла зима: сиджу сама…Де ти моя зима?..
Я відчуваю погляд твій. Серця уже не б’ються в унісон.
Вже не біжить по венах кров жагуча до твоїх теплих долонь.
Закриті наші почуття; забутий перший погляд, перший звук.
Віддам листа тобі і все, в остання доторкнувшись твоїх рук.
Хай, лист залишиться тобі, залишиться тобі, як спогади про нас, про те що було.
Лист – прощання на весні, прощання на весні.
Вже не до сна: прийшла весна,
зі мной моя весна.
