Коли ніж уривається і без цього понівичене тіло,
Розумієш, що можна було все змінити,
Коли лезо проходить рівно по венам, заніміло,
Розумієш, як це життя втрачати.
Сподіваєшся, що з петлі тебе не знімуть,
Не розуміють теж дех-то загине,
Таблетки всі скопом кидаєш до рота,
Хіба це не смерть ідіота?!
Пістолет до скроні преставляєш -
Ти себе уже втрачаєш...
Подивись чи це є вихід, можливо так,
Як жаль, що не можна так твоє життя дати натомість
Хворим на теберкульоз, СНІД інші хвороби, рак,
Поглянь навколо, обернись, хтось хоче ще трішки пожить,
А ти здорова людина, просто перестала це все цінить....
деяким фізично здоровим людям не завадило б здійнити самогубство (гопам і т.д.), але в нашому світі таку наругу над собою роблять виключно повні генії або ж повні безумці
а саме більше суїцидніків - в Гренландії!!!
Даша Піддубна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж за те, щоб жити і боротися, проте я розумію тих людей, яким жити надридло. Бувають такі хвилини, що ти просто не можеш контролювати свої емоції. І в наш час у людей стає все більше депресії і відчаю, тому що сучасна епоха дуже жорстка і динамічна, і світ давить з усіх сторін...
Даша Піддубна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я згодна!Дякую, що Ви частий гість нмоїх віршів!