Коли ніж уривається і без цього понівичене тіло,
Розумієш, що можна було все змінити,
Коли лезо проходить рівно по венам, заніміло,
Розумієш, як це життя втрачати.
Сподіваєшся, що з петлі тебе не знімуть,
Не розуміють теж дех-то загине,
Таблетки всі скопом кидаєш до рота,
Хіба це не смерть ідіота?!
Пістолет до скроні преставляєш -
Ти себе уже втрачаєш...
Подивись чи це є вихід, можливо так,
Як жаль, що не можна так твоє життя дати натомість
Хворим на теберкульоз, СНІД інші хвороби, рак,
Поглянь навколо, обернись, хтось хоче ще трішки пожить,
А ти здорова людина, просто перестала це все цінить....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253255
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: Даша Піддубна