Тебе коханим би назвала,
Дивилась в очі голубі.
Тобі всю душу я віддала б,
Якщо потрібно це тобі…
Повірила б в святе кохання:
В моїх думках один лиш ти!
Потрібно лиш твоє зізнання
І «я» з «тобою» стане – «ми»!
Я буду вірною з тобою
Пектиму вдома пироги.
Стану коханкою палкою,
І рятуватиму від самоти.
З тобою вранці прокидатись,
Варити каву з молоком…
Тобі лиш хочу посміхатись.
А дощ, нехай лиш за вікном…
Все про любов кричу – не чуєш,
Мені потрібен! – ти не знаєш
І на слова: «Зі мною будеш?»
Сказала б: «так!», та не питаєш.
На жаль, таке життя: ти кохаєш, а тобі не відповідають взаємністю. Або тебе кохають, а ти не любиш. І все-таки він є отой справжній єдиний, з яким у вас буде повне взаєморозуміння. Треба лише почекати...
Навіть я б міг сказати 
