Полум’я віри ніколи в мені не згасне,
Я в своєму серці його назавжди збережу,
І ніколи не зупинять у душі моїй прекрасне,
Правда на вустах і її я обов’язково вам скажу.
У жертовному багатті спалюючи своє минуле,
Матеріальне тепло - це лише гілля сухого хмизу,
Гірше в пам’яті залишили, а краще чомусь забули,
І вогонь образ обпалював вже язиками ноги знизу.
Ні, я не хотів робити біль, то не було моїм бажанням,
Тільки зрозумійте: дружба це є надзвичайний дар,
А тепер посеред площі я отримую вже свої покарання,
Не фізичний, але від того не менш чуттєвий удар.
Так, пекельна суміш цих образ і байдужі оцінки,
Невже не можна переступити нам через своє Я,
Черстве серце не прикрашає душу чоловіка і жінки,
Лише пів століття пройде і розставить все на свої місця.
…а інше скаже DLF Squad
24.03.2011
