Потанув сніг....
Пригріває сонечко..
Теплий вітер..Ніжний дощ....
Пташки із далеку летять...
Весна.....
Закохані прогулюються до пізна....
Це лиш на зовні.....
А в душі...???
В душі зима.!!!!
В душі та крига кам'яна...
Навіть натяку на танення не має....
Можливо дощ потрібен весняний..
Щоб сильний був він - як той ливень..
Можливо крига розійдеться і потане....
Можливо і в душі прийде весна????
Емоції відчую всі до однієї.....
І поділю їх на хороші І погані...
Ні..Ні..не буду їх ділити....
Навіщо??
Коли весна в душі настане..Емоції хороші лишень будуть...
Прийде любов!!
Відчую щастя...
Нарешті посмішкка моя!!! О як давно не бачив я її..не відчував..
Одні лиш маски на лиці...
Треба сміятись -я сміюсь..Не треба-знчить не сміюсь...
А відчуття...Не було їх...
Десь там далеко в глибині..простукувалися час від часу..Хотіли вийти-не пускав.....
Коли пролється злива проливна.....
Тоді відкину все на світі..
І буду я- як те маля...
Радіти всьому...
Все вивчати..
Радіти сонцю, небу..зірці...
Я вийду пізно на зорі..
Погляну в небо - посміхнуся...
Ця посмішка правдива і жива...Відчую я сльозу свою...
Що скотиться..від посмішки- що щиро йде із середини..
Сльоза-це знак життя...
Сльоза-це радість...це весна..
Коли заплачу на весні- тоді відчую я себе..Скажу собі..привіт..це знову я...Живий)) усміхнений)))
люблю весну-весну в душі))))
