Хто мене любить просто так?...
Ні, не за гривневі гроші і не за вірші!
Мабуть це важко, я простий «укріпак»,
Світ свій і далі ховаю глибоко у душі.
Звичайна іронія, з каплею правди,
Називаюсь найгіршим і стукаю в ваше Я.
Підіймайся швидше, якщо впав ти,
Бо навколо з радістю затопчуть твоє ім’я.
Не особливий, хоч вчуся і намагаюся,
Думаю, щоб зрозуміти, стаю на місце інших,
І далі «голкріпаком» жартома називаюся;
Завжди вимагай краще і більше,
Хоч це і не буде ніколи просто.
А хто казав що дорога ця легка?
Кожна річ має ціну і коштує;
Убивайте в собі швидше того кріпака.
Я не даю вам щось гостре, наприклад ніж,
Інколи тренуйте і вмикайте сірі клітини,
Хай нейрони співпрацюють собою між,
Щоб не були подібні до овочу і тварини.
Не давайте нікому ніколи себе обманути,
На вашому стязі має бути лише ваше Я,
Як захотіти, то можна цей світ збагнути,
І записати в історію своє величне ім’я.
14.02.2011
