Бруківка. Ранок, що пахне ладаном та осінню... Вуличка. В закутку грає джаз та кутаються в клітинкові пледи - п'ють вранішню каву схожі на мене люди... Тут хочеться жити і нікуди не вилазити.
Ноги можна закласти під стіл, лікер можна замовити кавовий, а каву можна замовити з корицею та хокку, обгорнутим навколо цукерки.
Тобі холодно, і я тебе загортаю в кубельце. За сусіднім столиком сидить дівчинка. Вона посміхається. Саме мені.
Мені сьогодні чомусь багато хто посміхається. Хлопці, дівчата... просто люди....
Я розплетаю кіски. Мені чомусь хочеться, щоб вони вільно себе почували. Ти ставиш їх на місця, і раптом звідкись перед моїм обличчям виринає мікрофон. Львівське телебачення вирішило, що в мене цікавий типаж.
"Чи львівяни відрізняються від інших?"
(Продовжити)
О так! Особливо о шостій ранку. В цей час у Львові дуже хочеться їсти. Ми йдемо у Макдональдс. Нічними вулицями мандрує хутка бабуня з бомбоном на шапці, що відає розширеним словником українських матюків...
6-10. Експрес віконечко Макдональдсу. За нами стоїть парочка, яку свекруха вигнала з хати. Невістка лагідно називає "маму" чумою і хоче,щоб весь світ знав...
Душевно. Тепло і сонячно, як і дах Ратуші, костели, тиша армянської церкви, де свічку можна зарити в пісок, і збуваються лише ті бажання, які ти загадуєш для когось...
Дворики, дахи, арт-галереї, де продаються най най прикраси в світі - великі обручки та мідні кульчики на автентичні теми...
кавові горнятка... хрестики на мапі в тих місцях, де ми цілувались... смажені банани в Мазох кафе та відшмагані хлопці, ти годуєш мене вранішнім борщем під Нірвану... холодна вода у душі... гаряча вода у душі...
Люблю Львів.