Каруселі поламані
Вітер гойдає зі скрипом
А між нами – дощі
І над нами, й за нами дощі
Запалила свічу –
Всесвіт тіней із кутиків випав
І підкрався неспокій осінній
впритул до душі
...
він гойдався з гіляччям
чорнів біля вікон ночами
ліг туманом на серці,
жбурляючи листя в лице…
чатував у кутках
викрадав наші миті, хоча ми
не лічили їх зовсім,
бо знайшли протидію на це…
...
бо хотілося дотиків,
Ласки остиглого світла,
хоч воно похололо,
Віддавши деревам весь жар…
В цей змарнований день
Проливається тиха молитва…
…Ти запалюєш свічку -
Рятуєш мій сон від почвар.
(с), 11'2010
Холодна осінь... За вікном бє дощ... Теж холодний... Наганяє самотність у душу... Нам там за вікном тепло... Добре вдіті... Відчувається як ніби щось наближається... Ти виходиш на двір... Запах холодного дощу і безліч безліч навколо мокрого листя.... Гарно ви все зуміли передати... Вийшло сильно...
Рені відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудова лірика! 
