Горджуся, що не вмерла Україна
В важкі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч й падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Тягли, немов з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
А в вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Кремсали її тіло недобите.
Скажіть мені, дорослі й діти,
Чому нема землі на світі,
Де б українця не було?
Чому нас вітром рознесло
В Сибір, Австралію, Канаду?
В Литву, Молдову? Польщу згадуй!..
Чи то від розкошів, чи зрада?..
Багато бачили ви, друзі,
Японців в нас або французів?
Чому? Хіба що, крім Богдана,
Усі гетьмани в нас "погані"?
Історія облита брудом.
Чому двуликі стали люди?
Чому ми вічно биті й гнані?
Чому нема могил гетм анів?
Чому так знищили багато?
Чому не судять винуватих?
Коли це ще таке було,
Щоб пісня кинула село?
Чому ми боремося знову,
Щоб відродити рідну мову?
Чому?
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
