Якось у парку, я запитала у перехожої, коли вона бачила небо востаннє?? Та ні ви не так зрозуміли, поправляюся, я питаю про НЕБО. Те, яке щораз втікає, коли до нього починаєш тягнутися… Воно просто вважає то непристойно.. чи вам було б не ніяково, коли на вас всі витріщалися.. НЕБО, яке щоразу зачіпає легкими порухами, але ніколи не торкається насправді, бо тоді, як воно пояснює, можна стерти все бачення. НЕБО, яке не любить дразнитися, але завжди залишає на потім шматочки нерозгаданості на ранок, бо вночі все підтверджується документально.. Оте чисте, цнотливе НЕБО??? Та не дивіться ви вгору.. Хіба ж там його знайдеш… Там зверху тільки розпусна шл**ндра, в яку постійно всі входять і виходять, юзають, як хочуть… ЇЇ тр*хають всі підряд, хто тільки може. Літаками, ракетами, смогами, аварійними кранами, нанотехнологіями. І ці дурні ще думають, що там захований рай… Хіба ви можете в таке повірити? А вони ще звертають до неї свої ручища в молитвах… Хіба їй щось треба, крім оргазмів та начинених кислотою сніданків???
Я запитала її про НЕБО, а вона дала мені направлення… До лікарні… Психіатр…
