Я маю запитання риторичне:
Чи то є факт, чи то є жарт –
Оте поняття, всім так звичне,
Що десь у нас є старший брат?
Чи правда малоросами звемося,
Наче мала російськая сім’я,
Чи просто лиш зізнатись боїмося,
Що українці – справжнє нам ім’я?
Чи дійсно на «Окраїні» ховаєм
Себе подалі від народів світових?
Чи європейське серце-таки маєм
В своїх слов’янських грудях вольових?
Чи може, як Москви придаток,
Наш «брат» нас біля себе примостив?
Однак про нього – жодних згадок,
Як Київ Володимир ще хрестив.
І звідкіля ж бере коріння
Навік безсмертна наша Русь,
Що вже із покоління в покоління
Всі Київською звуть її чомусь?
То як же вік той визначають,
І в чому «старшість» – поясніть?
Чи всі по-різному читають
Літопис пройдених століть?
Напевно, правду кажуть люди,
Мабуть, історію і згадувать не варт,
Бо де ж тоді із двох нас буде
Той славнозвісний «старший брат»?
Юля,дуже важливу тему підняли в своєму вірші. Боляче відчувати історичну несправедливість. Ми ж Київська Русь,але це не значить, що Москва - наш старший брат. Ви праві.
Pani Yulia відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, і не кажіть!!!! Коли про Київ уже гриміла слава на всю тодішню Європу, Москва існувала як невеличке село (чи й взагалі ще не існувала). І дьорнуло ж того Долгорукого заїхати на "гнилу воду" !
А тепер от - наче пава, буньдючиться! Дістали!
Pani Yulia відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну все забуваю про оцінки!
