Я маю запитання риторичне:
Чи то є факт, чи то є жарт –
Оте поняття, всім так звичне,
Що десь у нас є старший брат?
Чи правда малоросами звемося,
Наче мала російськая сім’я,
Чи просто лиш зізнатись боїмося,
Що українці – справжнє нам ім’я?
Чи дійсно на «Окраїні» ховаєм
Себе подалі від народів світових?
Чи європейське серце-таки маєм
В своїх слов’янських грудях вольових?
Чи може, як Москви придаток,
Наш «брат» нас біля себе примостив?
Однак про нього – жодних згадок,
Як Київ Володимир ще хрестив.
І звідкіля ж бере коріння
Навік безсмертна наша Русь,
Що вже із покоління в покоління
Всі Київською звуть її чомусь?
То як же вік той визначають,
І в чому «старшість» – поясніть?
Чи всі по-різному читають
Літопис пройдених століть?
Напевно, правду кажуть люди,
Мабуть, історію і згадувать не варт,
Бо де ж тоді із двох нас буде
Той славнозвісний «старший брат»?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203487
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2010
автор: Pani Yulia