І всі твої вірші матимуть назву в серцях тих, хто їх читатиме
Ти знову рвеш свою білу сукню.
Білу сукню для весілля.
Твого весілля…
І з кожним новим шматком тонкої тканини,
Блискучої, як місячне сяйво,
Ти розриваєш своє старе майбутнє
І народжуєш нове.
Нове. Без нього. Сама…
Ти знову рвеш свою весільну сукню
На тонкі білі стрічки,
Щоб потім повісити їх на балконі,
І дивитись,
Як твоє старе майбутнє
Колишеться від осіннього вітру!..
