Я кілька років промовчав
Хоч міг писати говорити
Вірші як зараз не складав
Хоч міг листком паперу жити
Лиш зараз відчуваю те
Всі пазли склалися до купи
Життя здавалось так просте
Летить а ми стоїм як слупи
Яка ціна цього життя
Будинок, дерево, дитина
Та в мене інші відчуття
В «шевченка» не буває сина
Війна бере у нас дітей
В батьків і не лишає роду
Продовжувачів за мету ідей
Для щастя для свого народу
…
Земля в полоні їх тримає
Спокійно потім на завжди
І подвиг той не пам’ятаєм
Ми забуваєм їх сліди
Прокинеться коли ж у нас
Людина в серці у душі
Я запишу про це ще раз
До тебе Боже у вірші
А чи почуєш не можу знати
Ти десь далеко у висоті
Не хочеш світ ти пам’ятати
Мабуть ми діти не твої
