Чого варті самі лиш очі…
Ти із тих, що вбивають поглядом,
Без прицілу влучаєш точно -
Аполлоном, жаданим богом,
Я скоряюсь, я тану, хочу я…
Я б тобі піддалася запросто,
Я б тобі віддалася запросто,
Мені треба твої слова прості –
«Будь моєю!» - та жодних запитів
Не надходить.
І це пригнічує.
Я б від тебе не ждала вічності,
Нам лишились хвилини лічені,
Мої погляди вже помічені –
Непристойності є межа…
В товаристві помежи друзями,
Тісно в просторі для ілюзій,
На мені мов клеймо – «чужа».
Я втомилась від меж пристойності,
Рамок пильності і зразковості,
Не оцінюю, чи достойний ти,
Не вважаю на принцип совісті,
Нам хватило б і пари слів…
Та мовчиш, тим клеймом наляканий,
Тільки всюди шукаєш знаки,
А мені би… та жодних запитів,
Ну і хто б тобі пояснив?
Я ж не можу – порядна дівчина,
Тільки погляди вже помічені,
Це досліджено, це все вивчено,
На бажання свої вважай…
Я втомилась від рамок сумнівів,
Бути вірною, і розумною,
Якось дивно це, якось сумно,
Якось мало самих бажань…
травень 2010 р.
Ксенислава Крапка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Категоричність на основі одного-єдиного слова... насправді програмування - то одна з тих дуже небагатьох професій, до яких автор не має жоднісінького, ані найменшого відношення
.... 
http://www.playcast.ru/view/1568120/81e4cf2ff7339073d6dd36ff389a5fc129feb382pl ... я там попыталась перевести.., уж простите.. 
а це цікаво, дякую 
насправді програмування - то одна з тих дуже небагатьох професій, до яких автор не має жоднісінького, ані найменшого відношення 
