Серпанком срібної імли накрий мене своїми пелюстками... забудь на протязі свого довгого сну, що зветься життям... Прокинешся і тоді зустрінемо смерть разом....
12.06.08.
Мокрі патьоки злились в одне хвилююче море - море спогадів, вражень, приємно пережитих емоцій... голі небесні думки зриваються і падають у вир землі, розбиваються, як наші серця, об асфальт, залишаючи свіжий слід спокуси... Дощ...
13.06.08
Зимові очі опустяться йому на плече, коли ти обійматимеш його розбите серце... Ніч тихо падає... А він в твоїх обіймах зустрічає невиспаний ранок... Це тільки мить, тривалістю у почуття...
12.06.