Пам’яті Віктора Івановича Чукаріна (09. 11. 1921-25. 08. 1984)
Син гречанки та донського козака
У гімнастику закоханий до безтями
Став Людиною-легендою за життя
Взірцем мужності, волі та звитяги.
Добровольцем пішов на війну
В артилерії достойно служив
Та викохував мрію одну –
Підкорити спортивний Олімп!
Бій, поранення, морок, полон,
Пекло концтаборів, чорний жах.
Перемога, весна, ешелон –
Лячно ж як повертатись назад...
Не пізнала синочка мати –
На порозі стояв старий,
Шрам дитячий старця-солдата
Підказав – це ж рідненький син!
Тренування, відродження, віра
Перемоги стрімкі, дивовижні –
Чемпіон світових турнірів
На планеті йому нема рівних!
Чемпіон Олімпійських ігор –
Абсолютний, двократний – Віктор!
Перемога – характеру сутність,
Феномен – його працелюбність.
Викладач видатний і тренер,
І засновник Львівської школи
Ідеал для гімнастів «зелених»
Він взірець сталевої волі!
Надзвичайно скромний та добрий,
Щиросердний та справедливий
Все життя своє віддав спорту –
Життєлюбством талановитий!
Зупинив серце привид-вихор
Всевипалюючої війни...
А він птахом злетів у вирій
Неосяжної височини...
"Перемога – характеру сутність,
Феномен – його працелюбність".
Дай Боже нам мати такі риси характеру. Насправді, тільки шана і повага до такої сильної та мужньої людини. Світла пам"ять.
Kulagina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна,Галино,за добрі слова! Мені пощастило навчатись у Львівському інституті фізкультури,на кафедрі гімнастики,яку очолював Віктор Іванович-наскільки Він був простий,скромний і людяний,ми його обожнювали!
Молодець! Гарно! 
