Ген розлогою стежиною у полі
Поверталася пісня тужлива.
Хтось украв собі щастя у долі,
Отже, я тепер - нещаслива.
Синє платтячко теж заплакалось,
Бо тікала я зранку росами.
Ні, нічого уже не трапилось
Із моїми ногами босими.
То я плакала десь тихесенько
Край колючого терену.
Затягнула синє легесенько,
Витираючи ним сльозу.
Хай тепер мене зла хвилинонька
Не чекає в вишневім садку.
Я ж сьогодні така нещасливая -
Бо сьогодні немає дощу.
