В душі вогонь, на серці біль
І він лиш мій, навіки мій
Душа палає, серце б’ється
Можливо, це колись минеться,
А час летить неспинно, й мить…
Мільйони, тисячі століть
Й ніхто не зможе вже зігріть
Нестане й сліду.….почуття,
Лиш згадка про чиєсь життя?
В душі вогонь, на серці біль –
Це слід з минулих поколінь?
Можливо, це чиєсь прокляття,
І розпалив же хтось багаття!!!
Пустії дні, безсонні ночі
І зрозуміть ніхто не хоче…
Та й нащо, нащо розуміти
Нема думки куди подіти,
А сни, картинки кольорові
Такі страшні, хоча й чудові,
Але вони мої, й до крові
Я хочу губи покусати
І жити просто, і не знати…
Цей біль з минулого життя
Туди нема вже вороття.
А серце б’ється й кров чорніє
По венах ллється й холодніє
Навіщо жити так – не знаю
Життя ж люблю, люблю й кохаю:
І спів пташок, і темні ночі,
Люблю заплющувати очі
Дивитись в небо – зорі ясні
І сяйво місяця не згасне,
Люблю весну – вона чудова
Така красива, кольорова
Веселки цвіт такий прекрасний
І день травневий теплий, ясний,
А грім вночі засвітить небо
Та більш нічого і не треба,
Лиш спів пташок і теплі ночі
Дивитись в небо й бачить очі.
класний вірш 
