*

В  душі  вогонь,  на  серці  біль
І  він  лиш  мій,  навіки  мій
Душа  палає,  серце  б’ється
Можливо,  це  колись  минеться,
А  час  летить  неспинно,  й  мить…
Мільйони,  тисячі  століть
Й  ніхто  не  зможе  вже  зігріть
Нестане  й  сліду.….почуття,
Лиш  згадка  про  чиєсь  життя?
В  душі  вогонь,  на  серці  біль  –
Це  слід  з  минулих  поколінь?
Можливо,    це  чиєсь  прокляття,
І  розпалив  же  хтось  багаття!!!
Пустії  дні,  безсонні  ночі
І  зрозуміть  ніхто  не  хоче…
Та  й  нащо,  нащо  розуміти
Нема  думки  куди  подіти,
А  сни,  картинки  кольорові
Такі  страшні,  хоча  й  чудові,
Але  вони  мої,  й  до  крові
Я  хочу  губи  покусати
І  жити  просто,  і  не  знати…
Цей  біль  з  минулого  життя
Туди  нема  вже  вороття.
А  серце  б’ється  й  кров  чорніє
По  венах  ллється    й  холодніє
Навіщо  жити  так  –  не  знаю
Життя  ж  люблю,  люблю  й  кохаю:
І  спів  пташок,  і  темні  ночі,
Люблю  заплющувати  очі
Дивитись  в  небо  –  зорі  ясні
І  сяйво  місяця  не  згасне,
Люблю  весну  –  вона  чудова
Така  красива,  кольорова
Веселки  цвіт  такий  прекрасний
І  день  травневий  теплий,  ясний,
А  грім  вночі  засвітить  небо
Та  більш  нічого  і  не  треба,
Лиш  спів  пташок  і  теплі  ночі  
Дивитись  в  небо  й  бачить  очі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169042
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.01.2010
автор: Владика Віта