Якби ти міг, хоч раз мене зловити,
Зомлівша у обіймах, не змогла б летіти.
І серцем, що страждала,
І спогадам, що виривала,
Я б наказала - бути!
Палати ще сильніше,
Руйнувати мости і дороги,
Долати кордони, моря і облоги.
Я б наказала - жити!
Вдихати чисту волю, а не біль,
Ковтати воду, а не сльози,
Минати гіркоту, а посмішку ясну -
Залишити собі, навіки!
